Контрольована іноземна компанія (далі – КІК) є одним з понять, які з’явилися в українському податковому законодавстві відносно недавно з метою боротьби з податковими ухиленнями та забезпечення належної сплати податків українськими платниками.
В цій статі ми спочатку нагадаємо основні положення Податкового кодексу України (далі – ПКУ) про КІК, а далі порадуємо перехідними положеннями які тимчасово застосовуються до 2022-2023 звітних років.
Що таке КІК?
Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом. Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації. У випадках, передбачених цією статтею, до контрольованої іноземної компанії може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.
При цьому контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.
Отже, якщо зовсім просто КІК – це компанія, яку контролюють резиденти України та яка має нерезидентський статус для податкових цілей. У разі, якщо КІК має прибуток, який отримано за межами України, цей прибуток може підлягати оподаткуванню в Україні. Згідно з українським податковим законодавством, КІК повинні подавати звіти про свою діяльність та фінансовий стан в Україну.
Який відсоток володіння для визнання контрольованою?
Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Звітування
Контролююча особа зобов’язана подавати повний звіт про контрольовані іноземні компанії до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком. У разі якщо відповідно до такого звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшується, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу річну декларацію про майновий стан і дохо ди або податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
Повідомлення про зміни у частці КІК
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України зобов’язана також повідомляти контролюючий орган про:
1) кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
2) заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
3) кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
4) ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Вимоги про повідомлення не застосовуються, якщо контрольована іноземна компанія є публічною компанією.
Які перехідні положення застосовуються для 2022-2023 років?
На період 2022-2023 роки діють наступні особливості:
1) першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи – фізичні особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників Декларації за 2023 рік.. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються;
2) штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 ПКУ під час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років;
3) для 2022-2023 звітних (податкових) років розмір частки в іноземній юридичній особі для визнання контрольованою визначається і наступних розмірах: у розмірі 25 і більше відсотків за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або”;
4) підпункти 39-2.3.2.1-39-2.3.2.4 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 ПКУ щодо, в тому числі, коригування фінансового результату від операцій КІК з цінними паперами, іншими корпоративними правами, деривативами, витрат КІК від уцінки необоротних активів, витрати на нарахування процентів за борговими зобов’язаннями, застосовуються щодо звітних періодів, що розпочинаються з 1 січня 2023 року;
5) штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 ПКУ під час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років;
6) до платника податків, його посадових осіб не застосовується за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років адміністративна та кримінальна відповідальність за будь-які порушення, пов’язані із застосуванням норм статті 39-2 ПКУ;
7) інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до статті 39-2 ПКУ, за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років: а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України; б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України”.
Вказане визначається пунктом 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, яким встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду.
Висновки:
Контрольована іноземна компанія (КІК) – це компанія, яку контролюють резиденти України та яка має нерезидентський статус для податкових цілей. Згідно з ПКУ законів, КІК є одним із механізмів боротьби з податковими ухиленнями, який забезпечує оподаткування прибутку, який було отримано за межами України. У випадку, якщо резиденти України контролюють певний відсоток КІК, то ця компанія вважається контрольованою для податкових цілей. Для визначення звітності та оподаткування КІК відповідно до податкового законодавства України, резиденти України повинні забезпечити відповідну звітність про діяльність КІК. Прибуток, який отримано за межами України, може підлягати оподаткуванню в Україні.
Для 2022-2023 років діють перехідні положення, основним з яких є незастосування штрафних санкцій та пені за порушення вимог статті 39-2 ПКУ.
